З 1 червня я змогла запустити лише верхній зал ресторану "Гридниця".
До мене приїхала молода пара, яка хотіла провести весілля – і я зрозуміла: з одним залом це просто неможливо організувати. Хочу більших замовлень – мушу зробити другий зал.

Грошей на ремонт вже не було. Варіант один – кредит. Мені порадили програму для підприємців, де держава відшкодовувала певний процент. Чесно – не пам'ятаю, скільки саме.

Досвіду в банківських кредитах не було, і я подумала: «раз говорять, що це вигідно – то візьму, інших варіантів немає»
Все оформили. І через певний час я зрозуміла, що «попала»…

Чому?

1. Ресторанний бізнес, це не «купив-продав-віддав кредит», а виробництво. Тут не так легко все передбачити. І бізнес-план не завжди працює…
2. Мій ресторан тільки народився – і я не знала про «низький» осінній і «мертвий» зимовий сезон. Я не могла передбачити навіть в страшному сні, що коли замітало дорогу, то її ніхто не чистив, і тому люди по три дні не могли під’їхати до замку, не говорячи про обід в ресторані.
3. Позичаєш чужі гроші, віддаєш свої… – яка це справедлива істина…
   Весь виторг йшов на погашення кредиту. Мої дівчата навіть погодились на затримку заробітної плати зимою, щоб я могла погасити відсотки. Для мене ця ситуація була дуже важкою морально.

Але найбільше мене нервували працівники банку. Сидячі в теплому кабінеті, дівчинка з кредитного відділу зганяла на мені своє незадоволення від життя. А може вона від природи була така злюка.

Кожного місяця я приносила стандартний набір довідок. Не факсом, не на електронну пошту – а потрібно було фізично принести «довідку про довідку на довідку». Ви розумієте, з якими почуттями я ходила в той банк.

І одного разу я таки зірвалась.

Принесла черговий раз всі папери, аж раптом, дівчинка-менеджер сплеснула своїми ніжними долоньками, кліпнула величезними віями та весело сказала : «Ой, а тут немає вашої виписки з банку»
- Я вчора телефонувала і ви не сказали мені нічого про цю довідку.
- Я забула.
- Добре, донесу — процідила я крізь зуби.

Наступного дня витратила чотири години — поки з одного банку (в якому обслуговували рахунки) добралась в інший (де оформляли кредит). Красуня з великими карими очима передивилась теку моїх документів і ніжним голосом проспівала: «Ой, ви знаєте – немає вашої довідки платника ПДВ».

І тут мене понесло — я не підбирала ні виразів, ні інтонації, ні тембру, ні гучності. Я не вмію співати, але кричати вмію дуууже голосно:
- Ви не можете зробити ксерокопію з однієї тека та покласти в іншу?!
- Вам важко відразу оголосити всі документи, які вам потрібні?!
- Ви маєте заробітну плату саме тому, що я оплачую відсотки по кредиту і роблю це вчасно!
Я розвернулась і стрімголов полетіла до керівника з вимогою замінити мені «менеджера по роботі з клієнтами» на «просто нормального, адекватного спеціаліста».

І ви знаєте, мене-ангела всі люблять, але мене-демона поважають.
Наступного разу мій прихід в банк був просто казкою: дівчинку не замінили, але змінилась вона. Бігала – робила мені каву, фотокопії паперів, питала «як мій бізнес», чи все добре, посміхалась і кліпала великими віями.
Кредит я віддала і більше ні разу не брала.

Мені цей процес не сподобався. Я навіть зараз на картках забираю кредитні ліміти – щоб мене не трясло лишній раз.
Плануйте свої витрати обачно, а якщо і берете кредити – легкого вам погашення цих сум.