Суцільний стресовий стан від втрати багажу, тренувального табору та звичаїв прийомної сім’ї підкосив моє здоров’я.

Ні до того, ні після того – мені так в житті не боліла голова — як в ці перші тижні.
Мозок просто плавився від потоку чужої мови – пробував вирвати окремі слова, але «зависав» і починав болюче кипіти….

Дякувати моїй господині, вона дала мені в користування свій старий гардероб — речі, які їй були замалі, бо вона поправилась. І хоча, на мене воно все було завелике, я вирішила запхати свою гордість якомога далі та взяти те, що дають. Не ходити ж мені тільки в моєму пальті та чоботах на каблуках, щось потрібно одягнути під низ..

Кіно.

Стався один інцидент, який ще більше підірвав мою нервову систему.
В п’ятницю ввечері у 23.00 господарі спустились вниз до нас, включили комедію і почали дивитись фільм. Реготати, пити пиво – тобто відпочивати.
Їх не хвилювало – що ми поряд, що в нас навіть дверей нормальних НЕМАЄ. Тобто, звукоізоляції «0».
Мої нерви і так були натягнуті як струна, а тут — такий шум і регіт, що стіни хитаються. Вийшла до них зі словником – і переклала – «Я хочу спати. Вже пізно. Чи можете ви подивитись фільм у себе нагорі?»
- Ні, не можемо, там сплять діти.
- Але я теж не можу заснути, мені погано.
- В нас традиція – кожної п’ятниці ми дивимось з чоловіком фільм ТУТ, і ми не збираємось міняти свої плани тому, що ТОБІ це заважає.

ЗАВІСА….
В мене був реальний стан відчаю. Ніби нічого такого катастрофічного, але все нашарувалось і я хотіла спокою. Просто – тиші. Не чути англійську мову, не бачити людей, не відчувати запаху чужого одягу, не їсти несмачних продуктів.

Хочу додому!

Але вони продовжували реготати і дивитись голосно фільм – бо це їхня традиція.
А я?
Я тут тимчасово.

Пізніше, я навіть дізнавалась, як вийти з цієї програми. Бо здавалось, що на мені проводять психологічний експеримент. Але відповідь була не надихаюча – я мала відшкодувати більше 6000$....
Тож лишалось одне – дожити до часу, коли я повернусь у Львів, і просто повбиваю тих, хто мене сюди відпровадив.

Місто.

Ми жили в місті Ред Дір. Маленьке, тихеньке провінційне місто. Ідеш вулицею – «Центр допомоги одиноким матерям» «Центр допомоги безхатченкам» «Перукарня» «Центр боротьби з курінням» «Кава» (тільки кава і булочки) «Тату»
Зовсім інакше ніж в нас. Тихо-тихо….

Людей не видно, руху немає.

Продуктові маркети лише за містом. Ресторани, спортзал – за містом.

Я б там не змогла жити. З моїм вибухонебезпечним характером — я б там за пів року засохла.

СтаБІЛЬність.

Часто думаю – «стабільність, нагадує повільну смерть». Всі тренінги особистісного росту прийшли до нас з-за кордону. А в нас ЖИТТЯ — це суцільний щоденний тренінг.

Як виглядала сама програма?
З понеділка по четвер ми з Жоель працювали в раковому центрі. Це центр, який надавав підтримку жінкам, в яких виявили рак. Допомога різна – майстер-класи по макіяжу, психологічна допомога, купівля імплантів, пошук спонсорів, меценатів, співпраця з лікарнями і тд. В деякі дні ходили та ознайомлювались з роботою інших центрів.
П’ятниця – був груповий день – нас збирали всіх і розпитували «як пройшов ваш тиждень».

В першу п’ятницю ми ледь одна одну не задушили в обіймах. Бо майже в кожної були свої складні обставини в сім’ях.
Субота-неділя вихідні.
Роботу нам давали деколи дуже дивну. То щось намалювати на вікні. Наступного дня вимити вікно… Перекласти папери з однієї тумбочки – в іншу. Я «психанула» і сказала, що таким не буду займатись – буду краще вчити англійську.
Але у вихідні нам організовували щось пізнавально-відпочинкове-навчальне.
В кінці другого тижня я звикла до думки – "мені ПРИЙДЕТЬСЯ тут жити ще 2 місяці та тиждень". Потрібно шукати позитив.

Повісила календар на стіну і викреслювала дні, рахуючи ті, які залишились до вильоту додому.
До мами зателефонувала 1 раз, розплакалась, майже нічого не могла сказати, крім того – що я люблю її сильно-сильно і дуже -дуже хочу до неї на ручки…….
В мене найкраща мама на білому світі. І родила вона мене в найкращій для мене країні.
Я завжди їх любила, але коли ти далеко і сама-самісінька – ця любов стає такою явною – прямо фізичною…..