Після прильоту в Канаду, нас помістили в тренувальний табір.
10 українок, 10 канадок і керівники кожної з груп.
Ми знайомились, грали в різні ігри, лазили по штучних скелях – такий собі командоутворюючий тренінг. Вчились комунікувати між собою.

Що з моїми речами? Нічого. Представники авіаліній відповідали стандартну фразу – «Ми шукаємо». А оскільки англійської я не знала – телефонувати та вимагати щось від них — не могла.

На наступний день мені привезли якусь білизну — дякувати, що нову. З одягом мене виручили мої дівчата – кожна щось принесла своє – «з миру по нитці – бідному сорочка» - це про мене в цій ситуації. Правда, все було мені завелике на розмір, два, три – бо я була сама худенька в нашій групі.
Керівники проєкту не вважали, що мені має бути дискомфортна ця ситуація – труси, майку і зубну щітку мені ж купили (!). А трясти авіалініями вони не мали ні бажання, ні часу.
На третій день знайомства, нас поділили по парах – хто з ким буде жити в канадській сім’ї. Нарешті тут мені пощастило – дівчина на ім’я Жоель, виглядала спокійною і позитивною.
Наступного дня, в мене і ще однієї дівчини, було день народження. І я — невиправна мрійниця — чекала в подарунок якийсь одяг.

Отримала торт.
Який до всього, був неїстівний – вся таблиця Менделєєва була, а смаку не було…..
«Пластмаса….» - подумала я і ледве до нього торкнулась.

Знову українки підтримали мене — кожна подарувала по 2 $. Канадки – підписали листівочки та понамальовували там сердечка.
Це було перше «відро холодної води» - зарплати в Україні тоді були 30-40$, в Канаді у дівчат від 5000$ до 8000 $. При цьому кожна, вітаючи мене, висловлювала НЕВИМОВНУ печаль і стурбованість з приводу відсутності мого чемодану і ситуації, в якій я – БІДНЕНЬКА дівчина, опинилась….
Вперше я ревіла в подушку саме на день народження.

Зателефонувати додому – немає звідки та й дорого. І що я скажу? «МАМА!!!! Хочу додому!!»
Не скажу, бо мама мене сюди не відправляла…

Приємні новини нас чекали наступного дня.
1. Приїдуть наші нові сім’ї.
2. На тиждень нам будуть видавати кишенькові гроші (не буду обманювати чи 8$ чи 10$) УРА!

Нова сім’я.

Забрала нас молода пара Джон — лікар-рентгенолог, Гезер – дизайнерка інтер’єрів, і їхні двоє дівчат 10 і 7 років. Привезли до будиночка – все гарно, привітно, з посмішкою.
Будиночок півтора поверху – класичний варіант – кухня-вітальня, дитячі кімнати, спальня дорослих наверху, а нас запросили в підвал...

Я напружилась….
В півпідвалі — кімната для перегляду фільмів, пралка-сушилка-бойлерна і кімната для нас з Жоель.
Без дверей…..
Ліжко ОДНЕ на ДВОХ…. велике …..
Без шафи…… просто 2 полички в ніші стіни………
Без стола…….
Тумбочка – одна….
Вікно — під стелею 20 см на 50 см…..одне….

Я – хотіла кричати, вимагати свій простір, якусь інтимність проживання, хочу, щоб мені пояснили – чому я маю спати на одному ліжку з незнайомою мені людиною?!
ЗА ЩО МЕНІ ТАКЕ?

Але я ж не вчила англійської….. тому, як риба – німо відкривала рот, вдихаючи повітря. Розридалась знову і впала на то широченне ліжко зі страшенним головним болем…….

Знайшла в словнику «головний біль» - показала їм і заснула.

Подарунок

Мене розбудила Жоель. Вони з Гезер стояли біля ліжка і світились ЩАСТЯМ. Слово «present» я зрозуміла – бо вчила в інституті добре латинь.
В моїй голові пронеслись думки – невже мені щось купили? (я вже тиждень була без СВОГО одягу). Ура! Життя налагоджується!! Ура!
В очікуванні, сіла на ліжко ….. Вони щось мені говорили, з любов’ю і глибоким співчуттям в очах…. протягнули пакунок..

Мене насторожив КОЛІР – брудно-зелений-салатовий колір. Кричущо-жахливий я б його назвала. По тканині я зрозуміла - 100% синтетика… і зверху лежало щось коричневе з яскравими квіточками …
В думках – «нічого, головне, щоб мій розмір і новий одяг, не з когось – а новий…»
Розгортаю – і тіло знову попадає в ступор – це були штани та блузка з «секонд хенду» за 5 і 7 $ !!!!

Ви знаєте запах речей з цих магазинів?
Я запам'ятала його на все життя. Вони навіть цінники не зрізали…. Для них – це ПОДАРУНОК. Для мене – це ЖАХ.

Вони вірили, що роблять мене ЩАСЛИВОЮ.
Я відчувала, що мене ДОБИВАЮТЬ…..
Потім я дізналась, що заробітна плата в Жоель до проєкту була 8000 $

Ми різні з ними. Це два окремі світи.

Вони не хотіли зробити мені боляче.

Просто в нас різні поняття про «добре» «погано» «смачно» «гарно» «необхідно».

Це був тільки перший день в новій сім'ї…
Попереду 2 місяці спільного проживання …