Крім завдань по програмі, дякувати організаторам, кожні вихідні ми мали активності. Мали зустріч з діаспорою – де робили вареники для благочинного вечора та спілкувались. В інші вихідні нас повезли на дискотеку. Відірвались ми на повну.

Суцільний стресовий стан від втрати багажу, тренувального табору та звичаїв прийомної сім’ї підкосив моє здоров’я.

Ні до того, ні після того – мені так в житті не боліла голова — як в ці перші тижні. Мозок просто плавився від потоку чужої мови – пробував вирвати окремі слова, але «зависав» і починав болюче кипіти….

Після неохочого вильоту з України і стресового тижня в тренувальному таборі, я була не готова до подальших сюрпризів від організаторів програми. Тому наступного дня я зателефонувала нашій керівничці групи й зробила справжній скандал.

Після прильоту в Канаду, нас помістили в тренувальний табір. 10 українок, 10 канадок і керівники кожної з груп. Ми знайомились, грали в різні ігри, лазили по штучних скелях – такий собі командоутворюючий тренінг. Вчились комунікувати між собою.

Я люблю символи. Коли вперше побувала в Стамбулі, відчула на рівні тіла нові вібрації. Ця чужа для мене країна, і водночас, щось до болю в серці – рідне. Далеке рідне.