В кінці 2018 року, я дізналась, що мій партнер по роботі в соцмережах не зможе вести сторінку ресторану «Гридниця». Я розстроїлась, бо пам’ятала час – три роки тому, коли пробувала робити це сама. Вистачило мене на місяць.

Що писати? Як писати? Де брати фото?

Меню в нас стабільне з 2002 року. Інтер’єр не змінюється. Замок вже шість століть стоїть – всі його знають.
Що нового і цікавого я можу давати людям щодня?

Пару днів паніки.

Врятувало мене те, що в грудні я мала паралельно чотири різних курси з щоденними домашніми завданнями, тому довго переживати не мала фізично часу.

Вирішила дати собі спокій до березня. Січень і лютий – і так низький сезон в моєму бізнесі, отож є час спокійно все обдумати.

Події, знайомства і результат склались дивовижним чином.
Моя подруга стиліст Катерина Стефаниниш розповіла про неймовірних дівчат – Ірину Клішину та Тетяну Спіріну,  які створили школу сторітелінгу "Do Stories". Онлайн.
Я зайшла на їхню сторінку, прочитала і відразу проплатила курс.

Що тут почалось!
7.00 – я підриваюсь і біжу до комп’ютера – прочитати нове завдання і написати його.
Це стало справжнім наркотиком. Мені не потрібно шукати натхнення і талісманів – історії просто народжуються одна за одною в моїй голові.
І тільки відповідальність за дітей (їм потрібно приготувати їжу, забрати зі школи, провести з ними час) не дозволяє мені писати по 12 годин в день.

Коли ж я читаю ваші відгуки на мої публікації – свічусь на весь Сихів від щастя.
Так – так, ви просто мене не бачите

Ну звідки я могла знати – що стільки людей любить мене і мій ресторан? Тільки через публікації. Навіть через монітор комп’ютера – це діалог.

Пару днів тому закінчився другий їхній курс «Веселка історій», і я в печалі… Насправді, це було найяскравіше навчання в моєму житті. Мало того – глибоке і різностороннє.

Це той варіант, коли мені соромно, що я в січні запитала за знижку.

Після навчання – я розумію, що неможливо виміряти грошима те, що дівчата дають.
Для мене – це політ. На своїх, широко розправлених крилах.
Без страху – що комусь не сподобається - це нормально.
Що зроблю помилки – не помиляється той, хто не робить нічого.
Що буде мало зворотного зв’язку – значить відгукнуться лише МОЇ люди.
Я пишу ДЛЯ СЕБЕ, бо не можу не писати.

Хто з вас боїться почати – вам до дівчат. Вони, підтримуючи вас за руку, проведуть по цьому шляху.

Відкривайте свої таланти світу – і він стане яскравішим!