Ніч така місячна зоряна, ясная Світло, хоч голки збирай…

Коли повний місяць зазирає у вікно – спати стає просто неможливо. Я сіла на ліжко, намацала ногами капці, і тримаючи руками ковдру – посунулась на балкон в крісло…

На столі стояла старовинна скринька.

Ніжно торкаючись її пальцями, я відчуваю гладку поверхню відполірованого за довгі роки дерева. Вона була оздоблена шкірою та камінням. Трішки дивакуватий дизайн. Як на мене.

Але цим вона на всі 100% моя. Я теж доволі дивна жінка.

Ранок. Місто ще спить, але сонячне світло ніжно починає проникати у всі шпаринки. Я сіла на терасі. Замовила каву з молоком і булочку. Ідеальний ранок. Якщо задуматись – скільки людей зробили свій внесок в мій щасливий ранок?